news
Очікуване виняток китайських і російських компаній з пулу постачальників сировини для американської металургії відкриває нові перспективи для нашої країни.
Конгрес США почав комітетські слухання нового законопроекту про стратегічні матеріалах промисловості (Metals Act), які повинні завершиться голосуванням вже 17 квітня. Але навіть на моменті парламентських дебатів світові ціни на деякі метали злітали вгору.
Ринок готується до нової політики Штатів в металургії сировини для електроніки та оборонної промисловості. Якщо це дійсно станеться, виграють майже всі країни з великими родовищами рідкісних металів і рідкоземельної сировини, за винятком хіба що КНР і РФ. Співпраця з цими країнами США заморозить.
Рідкоземельні зашморги
Напередодні перемоги Дональда Трампа на виборах, виконавчий директор близькою до республіканців телекомпанії Fox News Джон Муді заявив про те, що Китай в будь-який момент може перекрити канал надходження критичного імпорту, накинувши на США «рідкоземельних зашморг». Після закріплення при владі у Вашингтоні, прихильники жорсткої торгової політики підхопили цю тезу, і заклали його в основу Metals Act, абревіатура якого розшифровується в законопроекті як Materials Essential to American Leadership and Security.
Законопроект передбачає створення Інвестиційного фонду стратегічних матеріалів за рахунок коштів Міноборони США в обсязі 1% від вартості програм з розробки новітніх авіаційних і ракетних озброєнь. Кошти фонду підуть на виділення безпроцентних позик строком до 5 років американським компаніям, які займаються розробкою технологій, пов'язаних зі стратегічними і критичними матеріалами, а також на субсидування оборонних програм, в рамках яких підприємствами військово-промислового комплексу будуть закуповуватися вироблені всередині країни стратегічні і критичні матеріали.
Законопроект пропонує зобов'язати підприємства оборонної промисловості США закуповувати тільки рідкоземельні матеріали внутрішнього виробництва. У розділі 6 цього документа говориться про прямому заборону інвестицій в рідкоземельні активи на території США, якщо ці інвестицій хоча б частково надходять з КНР і РФ.
Цим різким забороною республіканці американського Конгресу намагаються розпалити відоме взаємне неприйняття між Трампом і подружжям Клінтонів. Під час правління останній і термінів адміністрації Барака Обами, кілька американських корпорацій закрили свої виробництва рідкісних металів в США, і перенесли потужності в КНР.
Найбільший американський виробник Molycorp Inc., який володів заводом в Естонії, продав частину акцій китайцям, а після цього, в 2015 році оголосив банкрутство. В результаті цих процесів, КНР спочатку отримала від США складні технології обробки рідкісних металів і рідкоземельних елементів, а потім, - влаштувала демпінг зі своїм дешевою сировиною, добившись падіння цін і рентабельності більшості родовищ в США. Американська преса припускає, що паралельно з прийняттям Metals Act, Комітет із закордонних інвестицій, CFIUS, оскаржить покупку китайцями американських активів.
Завітний список
Ситуація, яка склалася в постачанні економіки США стратегічними матеріалами, позначається американською пресою як критична. Власних запасів більшості з видів такої сировини Штатам не вистачає. Після прийняття обмежувального закону, нова політика неминуче призведе до зростання інвестицій в розробку зарубіжних родовищ, напівфабрикати яких почнуть надходити на американські заводи.
Фаворитами такої майбутньої експансії вважаються Австралія і Латинська Америка. Яке місце в цих планах зможуть зайняти родовища України, з огляду на сумнівних перепродажів деяких проектів і іноді навіть їх відвертою «токсичності» - тепер це дуже велике питання.
У звіті за критичним імпортом Геологічної служби США (USGC) список критичних видів сировини, потреби в яких забезпечуються тільки за рахунок імпорту, було розширено до 20 товарних позицій. З них наявні у України гірські запаси охоплюють 11. Наприклад, вперше в американській історії в цей перелік внесли марганцеву руду, яка в достатку є в українських надрах.
Більшість в списку USGC 2016 складають мінерали торій, ітрій, цезій, графіт, скандій, стронцій, миш'як, ніобій, слюда, кристалічний кварц і плавиковий шпат, за покладами яких наша країна входить до числа найбільших в світі.
Інші позиції американського критичного списку, виробляються України в невеликих кількостях, як, наприклад, ванадій і одержуваний при виробництві алюмінію галій. Крім них, в критичному імпорті США названі азбест, індій, рубідій і талій.
Як зазначалося в звіті USGC, в структурі імпорту в Штати перерахованих готових продуктів лідирував Китай, на який припало 72% імпорту.
Решта зайняли Естонія (7%), Франція (5%), Японія (5%) та інші країни (11%), які імпортують руду і концентрати переважно з КНР.
Літій краще нафти
Для України радикальні поворот американців теж багато значить. Наші приватні власники ліцензій на розробку до останнього часу розраховували вигідно перепродати родовища тим же китайцям. У руслі прийдешніх змін американської політики, такі перспективи можуть, як мінімум, віддалитися.
На слуху зараз чотири великих українських проекту. Це план будівництва за $ 250 млн. Новополтавського ГЗК на родовищі апатит-берилієвою руди в Запорізькій області, аналогічний за вартістю проект освоєння Полоховского родовища руд з вмістом літію в Кіровградська області, це також, проект освоєння Пержанську родовища берилію в Житомирській області. Замикає список проект розробки родовища барію в Закарпатті. Цей мінерал застосовується для отримання металевого літію, а його оксиди використовуються українськими АЕС як сповільнювач ядерних реакцій.
Ці проекти спочатку вважалися досить хиткими, а нинішній американський поворот може ще більше їх підкосити. У 2010- 2014 роки власниками спецдозволів на розробку трьох з чотирьох названих вище родовищ були близькі до тодішній владі українські політики, зокрема, Юрій Іванющенко, члени сім'ї екс-прем'єра Миколи Азарова та ін.
Вони розраховували залучити Пекін до розробки стратегічних матеріалів, щоб використовувати таку перепродаж для зовнішньополітичних торгів з Москвою. Справа в тому, що РФ відчуває дефіцит ряду рідкісних металів, а працюють родовищ того ж літію не має взагалі.
Після 2014 року українська громадськість очікувала конфіскації майна і ліцензій у колишніх високопоставлених чиновників, але такі надії не виправдалися.
Замість судового арешту або конфіскації, активи екс-політиків перекочували до представників нової української влади, зокрема, в бізнес-оточення глави МВС Арсена Авакова. Чи не поміняв власників тільки проект освоєння боратов на Закарпатті, який залишився в руках австрійської компанії, пов'язаної з Миколою Мартиненком.
Потрібно попрацювати
Україна могла б отримати користь від прогнозованого загострення відносин між США і Китаєм, прийнявши відповідні держпрограми і посиливши контроль за розробкою раніше проданих в приватні руки родовищ. Адже ніхто не виключає, що ці гірські запаси зможуть стати об'єктом ворожого поглинання заради того, щоб стримувати видобуток, і домагатися умисного розігрівання світових цін на найдорожчі метали.
Один з таких металів з недавніх пір називають «білою нафтою». Це літій, який через попит на електромобілі та акумулятори подорожчав за останні роки в 5 разів. Але навіть такий ажіотаж не змусив інвесторів українського Полоховского родовища побудувати ГЗК, щоб почати розробку більш 300 тис. Тонн запасів, які можна порівняти з провідними родовищами Бразилії чи Канади. Не до кінця розвідані і два інших українських родовища літієвих мінералів. Вони розташовані на Надеждинської рудному полі, яке просто числиться в категорії відкритих. Грошей для уточнення запасів немає.
Цілком ймовірно, що жорсткість політики США на ринках «матеріалів XXI століття» рано чи пізно змусить українську владу зайнятися розробкою галузевих програм хоча б в надії на те, щоб нова влада Вашингтона не запідозрили Київ в інтригах з Пекіном або Москвою.
Але слід врахувати, що в Україні ініціативи в сфері металургії рідкісних і стратегічних матеріалів ніколи не проходили гладко. Наприклад, ініційована урядом Юлії Тимошенко ще в 2006-2007 роки програма створення концерну «редмет» була повністю відкинута наступним урядом.
Чи не краще склалася і ситуація з створеної пізніше державної «Об'єднаної Гірничо-Хімічної Компанією, ОГХК». Їй відійшли державні активи з видобутку руд титану, цирконію і гафнію, які раніше перебували в оренді у компаній українського олігарха Дмитра Фірташа. ОГХК могла б ініціювати галузеві програми та залучати інвестиції, але до 2015 року вона поринула в безодню антикорупційного стресу в рамках розслідування справ вже іншого українського магната, Миколи Мартиненка.
Є підозри, що наші політики навмисне не допускали реалізації державних програм в сфері стратегічних матеріалів для електронного машинобудування і ОПК, сподіваючись, що «непотрібність» гірських запасів дозволить заробляти, перепродуючи ліцензії розробки родовищ на Далекий Схід.
Але запаси ряду українських родовищ рідкісних металів і земель занадто великі для того, щоб залишатися непомітними на тлі починаються в цій галузі американо-китайських змагань. А надії на їх тиху перепродаж або заморозку видобутку тануть з кожним днем.